У матеріалі досліджено податкові наслідки ситуації, коли компанія направляє працівників на дороговартісне навчання за кордон, а в договорі відсутня умова про підвищення кваліфікації. Проаналізовано ризики визнання вартості навчання додатковим благом із необхідністю нарахування ПДФО (18%) та військового збору (5%), оскільки пільгові норми ПКУ в цьому випадку не застосовуються. Окремо розглянуто правила оподаткування витрат на закордонні відрядження за умови зв’язку з господарською діяльністю та документального підтвердження, а також доведено відсутність ПДВ-наслідків для підприємства через відсутність операції постачання послуг між роботодавцем і працівником.

У матеріалі розглядається питання щодо обов’язковості надання податковим органам результатів інвентаризації під час проведення документальної планової перевірки. На основі вимог Порядку №727 (Мінфін) та Методичних рекомендацій (Наказ ДПС №244) проаналізовано, як саме контролери фіксують інформацію про проведені інвентаризації основних фондів, ТМЦ та коштів у загальних положеннях акта перевірки. Наголошується, що інформація про інвентаризацію підлягає обов’язковому відображенню та перевірці, тому підприємству варто заздалегідь подбати про бездоганне оформлення інвентаризаційних матеріалів за весь період, що перевіряється.

У матеріалі аналізуються податкові ризики та судова практика щодо нарахування процентних витрат за позиками, отриманими від компаній з управління активами (КУА) в інтересах корпоративних інвестиційних фондів (КІФ). Розглянуто профільні норми Закону «Про інститути спільного інвестування» та ПКУ, які дозволяють венчурним фондам надавати позики за умови володіння не менш ніж 10% статутного капіталу підприємства. Водночас наголошується, що через особливості оподаткування ІСІ такі операції перебувають під пильною увагою податківців: контролери часто намагаються довести відсутність ділової мети, штучність завищення процентної ставки (наприклад, 39% річних) та спрямованість запозичень виключно на мінімізацію податку на прибуток.

У матеріалі розглядаються три ключові питання ведення касових операцій відповідно до Положення НБУ № 148: можливість делегування права підпису касових ордерів іншим працівникам (окрім головного бухгалтера) за наказом керівника із дотриманням вимог щодо матеріальної відповідальності; порядок здачі готівкової виручки в банк нештатними працівниками через договори аутстафінгу (лізингу) персоналу із ліцензованих компаній; а також обов’язковість застосування затвердженої форми акта інвентаризації готівки (Додаток 7 до Положення № 148) під час проведення будь-яких щомісячних або позапланових ревізій каси, а не лише річних.

У матеріалі розглядається питання коректності використання рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» для обліку відпускних, наданих працівникам «авансом» (за невідпрацьовані дні). Обґрунтовано, що такі суми за своєю економічною сутністю є дебіторською заборгованістю працівника, а не витратами підприємства, тому їх обліковувати слід на субрахунку 377. Проаналізовано ризики у разі звільнення працівника без проведення відрахувань (потенційне визнання суми прощеного боргу додатковим благом із нарахуванням ПДФО та військового збору), а також наведено відповідну судову практику.

У матеріалі аналізуються податкові ризики для підприємства, яке залучає ФОП (перебуває на єдиному податку 3 групи) до пошуку та підбору персоналу за відсутності відповідного профільного КВЕД 78.10 у реєстраційних даних. Обґрунтовано, чому наявний код 82.11 (офісні послуги) не покриває рекрутингову діяльність. Детально розписано загрозу донарахування ЄСВ (22%), а також ризики перекваліфікації доходу з покладанням на підприємство функцій податкового агента з ПДФО та військового збору. Наведено аргументи судової практики та практичні поради для мінімізації таких ризиків.

У матеріалі роз’яснено порядок оформлення службових відряджень для працівників, які працюють дистанційно (зокрема, при поїздках до місцезнаходження роботодавця). Проаналізовано вимоги КЗпП та Інструкції № 59 щодо фіксації маршруту в наказі про відрядження, а також наведено обґрунтування того, чому такі виплати не підлягають оподаткуванню ПДФО за умови дотримання п. 170.9 ПКУ. Матеріал містить практичні поради щодо внесення відповідних умов у трудовий договір та внутрішні положення компанії. 

У матеріалі аналізується питання оподаткування компенсації витрат (зокрема, на паливо) за договором про надання послуг із ФОП. Автор пояснює, чому виділення компенсації в окремий платіж створює ризик перекваліфікації доходу в «громадянський» із виникненням обов’язків податкового агента в підприємства. Обґрунтовано рекомендацію: включати всі компенсаційні витрати до загальної вартості послуг перевезення, що дозволяє розглядати їх як дохід від підприємницької діяльності.

У матеріалі наведено повний перелік документів, необхідних для мінімізації податкових ризиків при оренді нерухомості у фізичної особи-підприємця. Окрім стандартного договору та актів, підкреслено важливість наявності витягу з Держреєстру прав власності та подання форми №20-ОПП як орендарем, так і орендодавцем. Наведено посилання на актуальну судову практику, яка підтверджує, що наявність цих документів є ключовим аргументом у спорах з податковими органами щодо реальності господарських операцій.