ПИТАННЯ: Компанія направляє на дороговартісне навчання за кордон кількох своїх співробітників. Договір не містить інформації щодо того, що дане навчання здійснюється з метою підвищення кваліфікації. Чи треба утримувати ПДФО/ВЗ з даного навчання та відрядження? Чи можуть бути наслідки по ПДВ, якщо саме навчання без вхідного ПДВ?

ВІДПОВІДЬ: За таких умов високий ризик, що вартість навчання буде вважатись додатковим благом працівників. Витрати на відрядження не оподатковуються ПДФО та ВЗ за дотримання пп. 170.9.1 ПКУ. Наслідків з ПДВ не буде.

1. Щодо податкових наслідків з податку на доходи та військового збору із вартості навчання.

Законодавство дозволяє не включати до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи (працівника):

• кошти сплачені роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за навчання фізособи, що не перевищує у 2026 році – 25941,00 грн. за кожний місяць навчання та витрати роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) працівника (пп. 165.1.21 Податкового кодексу України)
• суму витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом (пп. 165.1.37 ПКУ).

Якщо кошти будуть перераховані на користь суб’єкта господарювання, який не є навчальним закладом і при цьому в договорі не йдеться про те, що метою навчання є підвищення кваліфікації працівників, то жодна зі згаданих умов не виконується.

Водночас, як свідчить роз’яснювальна практика, не вважається загальними оподатковуваних доходом фізособи сума, сплачена юрособою (роботодавцем) за участь у семінарі (конференції), у разі якщо запрошеною стороною семінару (конференції) та за умовами договору отримувачем інформаційно-консультаційних послуг є юридична особа (роботодавець), інтереси якої представляє працівник.

Про це йдеться, зокрема, в роз’ясненні категорії 103.04 ЗІР[1], а також в ІПК ДПС від 22.04.2024 р. № 2238/ІПК/20-40-04-03-10:

«..якщо за умовами договору запрошеною стороною семінару (конференції) є юридична особа (роботодавець), інтереси якої представляє працівник (директор), то сума сплачена юридичною особою (роботодавцем) за участь у семінарі (конференції) не є доходом такого працівника та об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Якщо за умовами договору запрошеною стороною є працівник, то суму, сплачену юридичною особою (роботодавцем) за участь у семінарі (конференції) за такого працівника, слід розглядати як дохід, отриманий таким працівником у вигляді додаткового блага, який включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків і військовим збором 1,5 відсотка».

Попри усталену роз’яснювальну практику, податкові органи не конкретизують які саме умови договору здатні підтвердити, що стороною, запрошеною для участі в заході, є саме Підприємство. Відсутні такі рекомендації і в проаналізованій нами судовій практиці. 

Зазвичай умовами договорів деталізовано, що послуги у вигляді навчання будуть надані шляхом безпосередньої присутності учасників замовника, що є найманими працівниками підприємства. Для участі у цьому заході працівників слід призначити відповідним наказом по підприємству. Окрім цього мова йде про направлення працівників у відрядження за кордон.

Таким чином, вважаємо, в обговорюваній ситуації податкові органи матимуть підстави вважати запрошеною стороною саме працівників Підприємства.

Висновки:

• через відсутність практики формування доказової бази, щодо участі Підприємства-роботодавця в заході в якості запрошеної сторони, вважаємо, високими податкові ризики у випадку не нарахування ПДФО та ВЗ.

– плату за навчання рекомендуємо розцінювати як дохід працівника, отриманий у вигляді додаткового блага. А саме як вартість безоплатно отриманих послуг за пп «е» пп. 164.2.17 ПКУ.

– вартість навчання підлягає оподаткуванню податком на доходи за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 5%.   

2. Щодо податкових наслідків з податку на доходи та військового збору із витрат на відрядження

Відповідно до пп. 170.9.1 ПКУ будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Таким чином, будь-які компенсації витрат на закордонні відрядження (а також відрядження по Україні) не будуть розглядатись як додаткове благо за одночасного виконання 2 умов:

1) таке відрядження має прямий зв’язок з господарською діяльністю Підприємства. Тобто, це не оплата особистого відпочинку, а робоча поїздка, що підтверджується відповідними звітами, укладеними контрактами тощо;

2) понесені витрати належним чином документально підтверджуються.

Без документального підтвердження не оподатковуються ПДФО і військовим збором лише добові витрати працівників в межах сум, визначених пп. 170.9.1 ПКУ:

• за відрядженням у межах території України– не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження (у 2026 році – 864,70 грн); 
• для відряджень за кордон – не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день. 

• Щодо податкових наслідків з ПДВ

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 ПКУ). При цьому з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема, є: постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (пп. “в” пп. 14.1.185 ПКУ).

При цьому важливо враховувати, хто є суб’єктами правовідносин за операцією постачання послуг. Як свідчить аналіз ситуації, договір про надання послуг укладено між підприємством та його контрагентом, водночас учасниками навчальної програми будуть працівники підприємства. Тобто відсутня операція постачання послуг між підприємством на працівниками.

З огляду на це, а також на відсутність вхідного ПДВ за обговорюваною операцією, вважаємо, в підприємства не виникатиме ПДВ-наслідків за оплатою навчання працівників. 

Підтверджує наш висновок й ІПК ДПС від 10.01.2025 р. № 125/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК:

«операції з надання платних послуг з усіх видів освітньої діяльності закладами загальної середньої освіти I – III ступенів та закладами вищої освіти, у тому числі для здобуття іншої вищої та післядипломної освіти, працівнику Товариства (директору) та члену його сім’ї (неповнолітній дитині) відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ є об’єктом оподаткування ПДВ саме для таких закладів освіти, а не для Товариства.

Якщо такі послуги перераховані у підпунктах «а» – «й» підпункту 197.1.2 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ та надаються закладами освіти, які мають ліцензію на їх постачання, то операції з постачання таких послуг відповідно до підпункту 197.1.2 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ.

В описаній у зверненні ситуації послуги з освітньої діяльності надаються (будуть надані) закладами освіти працівнику Товариства (директору) та члену його сім’ї (неповнолітній дитині).

Отже, зважаючи на те, що згідно з умовами договорів виконання обов’язку  щодо оплати покладено на Товариство, податкові накладні за операцією з постачання таких послуг мають бути складені  закладами освіти на покупців (отримувачів) таких послуг, тобто на працівника Товариства (директора) та члена його сім’ї / законного представника неповнолітньої дитини (одного із батьків).

Оплата вартості таких послуг не зумовлює у Товариства податкових наслідків в частині визначення податкових зобов’язань з ПДВ та формування податкового кредиту».

Аналогічний висновок викладено в ІПК ДПС від 07.02.2025 р. № 610/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК:

«…між резидентом Дія Сіті та українським вищим навчальним закладом (далі – ВНЗ) укладено договір про навчання гіг-спеціаліста (штатного працівника резидента Дія Сіті), згідно з умовами якого резидент Дія Сіті – замовник, ВНЗ – надавач послуг освіти, а гіг-спеціаліст – здобувач освіти.

…Оскільки, як зазначено у зверненні, безпосереднім замовником освітніх послуг є резидент Дія Сіті, а постачальником (надавачем) таких послуг є ВНЗ, то, відповідно, для цілей оподаткування ПДВ має місце операція ВНЗ з постачання освітніх послуг.

Водночас, оскільки, як зазначено у зверненні, резидент Дія Сіті фактично не постачає гіг-спеціалісту (своєму штатному працівнику) освітні послуги то, відповідно, для цілей оподаткування ПДВ операція з постачання таких послуг (у тому числі на безоплатній основі) у такого резидента Дія Сіті не виникає та податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються».

[1] https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=42384

Звертайтеся за консультацією за посиланням.

Команда ТОВ «Уайт Консалтинг» завжди готова допомогти.