Підприємство, що здійснює одночасно звільнену від ПДВ діяльність та оподатковувану оренду (з відшкодуванням комунальних послуг), цікавить порядок обліку вхідного ПДВ. Хоча комунальні послуги технічно можна розмежувати, податковий орган традиційно розцінює їх як загальногосподарські витрати. У зв’язку з цим, найменш ризиковим варіантом є застосування правил розподілу податкового кредиту за статтею 199 ПКУ з обов’язковим річним перерахунком.

Знецінення товару до нульової вартості шляхом створення резерву може призвести до податкових ризиків, зокрема, щодо ПДВ. Податкові органи можуть розглядати таку операцію як негосподарське використання, що вимагає нарахування податкових зобов’язань. Хоча офіційні роз’яснення ДПСУ це заперечують, судова практика свідчить про протилежну позицію, де підприємствам вдається відстояти свою правоту

Компанії, що організовують заходи, часто стикаються з проблемою неявки зареєстрованих учасників, що призводить до фінансових втрат. Впровадження депозитної моделі реєстрації, де учасник вносить фіксовану суму, є цілком законним. Цей платіж може бути класифікований як завдаток або застава, що визначає подальші бухгалтерські та податкові наслідки.

Постачальники надають підприємству подарункові сертифікати за номінальною вартістю або за заниженою ціною, наприклад, 1,20 грн. У разі їх безоплатної передачі покупцям або працівникам виникають податкові наслідки щодо ПДВ та ПДФО. Головний ризик полягає в тому, що податкові органи можуть вимагати нарахування податків не від ціни придбання, а від номіналу сертифіката.

Відмінності між відрядженнями та роз’їзним характером роботи мають бути визначені в колективному або трудовому договорі. Судова практика не містить прецедентів, де підприємствам відмовляли у віднесенні добових витрат до податкових витрат лише через невірну класифікацію поїздок. Однак, вирішальне значення має належне документальне оформлення: наявність наказів, звітів, кошторисів та інших первинних документів, що підтверджують зв’язок поїздки з господарською діяльністю.

У разі реструктуризації ТОВ із заміною засновника-кіпріота на іншу кіпрську холдингову компанію ставка податку на репатріацію може становити 5% або 15%. Вирішальним фактором є підтвердження нового засновника як бенефіціарного (фактичного) власника доходу та відсутність у нього постійного представництва в Україні. Для застосування зниженої ставки 5% необхідно, щоб холдингова компанія володіла щонайменше 20% капіталу (або інвестувала не менше 100 000 євро), що підтверджується відповідними документами.

При злитті дочірньої компанії з материнською, що фактично є приєднанням, дочірнє підприємство припиняє своє існування. Ця процедура вимагає дотримання всіх ліквідаційних етапів та оформлення передавального акта. Корпоративні права засновника-фізичної особи не потрібно продавати, оскільки вони конвертуються в частку в статутному капіталі материнської компанії

Уникнути дисконтування поворотної фінансової допомоги, наданої пов’язаній особі, можливо, якщо пролонгація договору відбувається на строк до року. Судова практика підтверджує, що ключовим критерієм для визнання заборгованості короткостроковою є саме термін пролонгації, а не загальний період дії позики. Таким чином, якщо кожна додаткова угода продовжує термін погашення менш ніж на 12 місяців, підприємство має право не дисконтувати таку заборгованість, що підтверджують численні судові рішення.

За результатами інвентаризації Підприємство відображає в бухгалтерському обліку списання знищених ТМЦ. В ПКУ не передбачено коригувальних різниць на випадок списання знищених ТМЦ. Задля збереження податкового кредиту за знищеними ТМЦ варто отримати індивідуальний сертифікат ТПП про форс-мажор та оформити Акт списання ТМЦ. За відсутності сертифікату ТПП ризик донарахування податковим органом податкових зобов’язань на підставі п. 198.5 ПКУ будуть високими.

Аналіз необхідного пакету документів для зменшення ризику донарахування ПДФО при наданні працівникові допомоги на лікування передбачає необхідність отримання підприємством висновку лікаря та лікарських призначень. Адже розгляд нечисленної судової практики вказує, що суд акцентує увагу на документах, які підтверджують необхідність лікування, а також факт отриманням медичних послуг фізособою.