Операція з придбання фізичною особою (не ФОП) банківських металів (золота у зливках) за кордоном не призводить до податкових наслідків в Україні, оскільки при купівлі не виникає доходу. Банківські метали класифікуються як валютні цінності. Дохід, отриманий фізичною особою від продажу придбаних банківських металів (валютних цінностей), не включається до загального оподатковуваного доходу згідно з пп. 165.1.51 ПКУ, оскільки ПКУ не містить спеціальних норм щодо оподаткування таких активів. Відповідно, дохід від продажу золота не оподатковується ПДФО та військовим збором. Якщо у фізособи не виникають інші доходи, які підлягають декларуванню, подавати декларацію про майновий стан і доходи немає потреби.

Матеріал містить вичерпний аналіз процедури обліку, оподаткування та дозвільних вимог при купівлі та експлуатації генератора в умовах воєнного стану. Детально розглядаються питання бухгалтерського та податкового обліку (амортизація, податкові різниці, ПДВ), а також вимоги щодо ліцензування зберігання пального та екологічного податку. Особлива увага приділена документальному оформленню списання пального (з урахуванням судової практики) та обліку генератора під час його тимчасового простою.

Витрати на мобільний зв’язок для працівників визнаються додатковим благом лише у випадку, коли вони стосуються невиробничих розмов. Для мінімізації податкових ризиків підприємству необхідно мати комплексний пакет підтверджуючих документів (накази, положення, договори з оператором та деталізація рахунків). Найбільш надійний варіант — надання диференційованих тарифних пакетів різним категоріям працівників, обґрунтованих їхніми робочими функціями, замість встановлення лімітів перевищення.

Підприємство, що здійснює одночасно звільнену від ПДВ діяльність та оподатковувану оренду (з відшкодуванням комунальних послуг), цікавить порядок обліку вхідного ПДВ. Хоча комунальні послуги технічно можна розмежувати, податковий орган традиційно розцінює їх як загальногосподарські витрати. У зв’язку з цим, найменш ризиковим варіантом є застосування правил розподілу податкового кредиту за статтею 199 ПКУ з обов’язковим річним перерахунком.

Знецінення товару до нульової вартості шляхом створення резерву може призвести до податкових ризиків, зокрема, щодо ПДВ. Податкові органи можуть розглядати таку операцію як негосподарське використання, що вимагає нарахування податкових зобов’язань. Хоча офіційні роз’яснення ДПСУ це заперечують, судова практика свідчить про протилежну позицію, де підприємствам вдається відстояти свою правоту

Компанії, що організовують заходи, часто стикаються з проблемою неявки зареєстрованих учасників, що призводить до фінансових втрат. Впровадження депозитної моделі реєстрації, де учасник вносить фіксовану суму, є цілком законним. Цей платіж може бути класифікований як завдаток або застава, що визначає подальші бухгалтерські та податкові наслідки.

Постачальники надають підприємству подарункові сертифікати за номінальною вартістю або за заниженою ціною, наприклад, 1,20 грн. У разі їх безоплатної передачі покупцям або працівникам виникають податкові наслідки щодо ПДВ та ПДФО. Головний ризик полягає в тому, що податкові органи можуть вимагати нарахування податків не від ціни придбання, а від номіналу сертифіката.

Відмінності між відрядженнями та роз’їзним характером роботи мають бути визначені в колективному або трудовому договорі. Судова практика не містить прецедентів, де підприємствам відмовляли у віднесенні добових витрат до податкових витрат лише через невірну класифікацію поїздок. Однак, вирішальне значення має належне документальне оформлення: наявність наказів, звітів, кошторисів та інших первинних документів, що підтверджують зв’язок поїздки з господарською діяльністю.

У разі реструктуризації ТОВ із заміною засновника-кіпріота на іншу кіпрську холдингову компанію ставка податку на репатріацію може становити 5% або 15%. Вирішальним фактором є підтвердження нового засновника як бенефіціарного (фактичного) власника доходу та відсутність у нього постійного представництва в Україні. Для застосування зниженої ставки 5% необхідно, щоб холдингова компанія володіла щонайменше 20% капіталу (або інвестувала не менше 100 000 євро), що підтверджується відповідними документами.