Амортизація основних засобів за нацстандартами дещо відрізняється від підходу, який сповідує міжнародна стандартизація. У т.ч. і в питанні припинення амортизації. У матеріалі розглянемо, коли і як дозволено припиняти нарахування амортизації.

Бухгалтерські правила: НПСБО проти МСФЗ

Перш ніж перейти до питання можливості призупинити амортизацію, закцентуємо увагу на загалі бух підходи. Так, за вітчизняним НПСБО 7 амортизацією вважають систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). При чому останній трактують як очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг) (п. 4 НПСБО 7).

Водночас §6 МСБО 16 під строком корисної експлуатації розуміє:

а) період, протягом якого очікується, що актив буде придатний для використання госпсуб’єктом, або

б) кількість одиниць виробленої продукції чи подібних одиниць, що їх суб’єкт господарювання очікує отримати від активу

Як бачимо, НПСБО 7 наказує амортизувати об’єкт протягом строку його фактичного використання, а МСБО 16 – протягом періоду, поки актив буде придатним для використання (незалежно від фактичного користування).

Звідси слідують наступні дві важливі норми. Так, п. 23 НПСБО 7 зазначає, що підприємство вправі призупинити нарахування амортизації об’єкта на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Тобто, якщо основний засіб не використовують – компанія може його не амортизувати. При чому це правило не діє на випадки проведення поточного ремонту. На це вказують і судові органи. Так, ВАСУ в своїй ухвалі від 20.01.2015 р. у справі № К/9991/2666/12[1] вказав на правомірність нарахування амортизації під час проведення поточного ремонту об’єкта, аргументуючи це так: «проведення реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об’єкта не є тотожним проведенню ремонту, оскільки у першому випадку змінюються техніко-економічні характеристики, тоді як  при здійсненні ремонту вони залишаються не змінними».

Зауважте: не нараховувати амортизацію в описаних в п. 23 НПСБО 7 випадках – право підприємства, а не обов’язок. Хоча цей стандарт і прописує таку норму в наказовому тоді, факт використання/невикористання об’єкта в період реконструкції, модернізації тощо – визначає лише керівництво компанії. Та й ніхто не відміняв питання морального старіння об’єкта, яке відбувається незалежно від факту експлуатації.

Ба більше, фіскали наразі теж не наполягають на обов’язковій при зупинці амортизації у випадках, вказаних в п. 23 НПСБО 7. Такий висновок принаймні можна зробити із ІПК ДФСУ від 19.07.2018 р. № 3171/6/99-99-15-02-02-15/ІПК та ІПК ОВПП від 19.06.2018 р. № 2725/ІПК/28-10-01-03-11. Детальніше про це – далі.

Натомість МСБО 16 дає кардинально іншу настанову: амортизацію не припиняють, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, доки актив не буде амортизований повністю. Проте, цей Стандарт допускає, що в разі використання виробничого методу амортизації, амортизаційні відрахування можуть дорівнювати нулю, якщо немає виробництва.

Звідси робимо висновок: компанії, які звітують на МСФЗ, не вправі переривати нарахування амортизації об’єкта в періоди фактичного його невикористання.

А ті підприємства, які складають свою фінзвітність за нацстандартами, звісно ж, таке право мають, позаяк повинні керуватись п. 23 НПСБО 7.

Як призупинити нарахування амортизації

Вітчизняний нацстандарт дозволяє підприємству не амортизувати об’єкт у таких випадках:

• у разі його реконструкції;
• модернізації;
• добудови;
• дообладнання;
• консервації.

Якщо протягом здійснення цих маніпуляцій із об’єктом він фактично не буде використовуватись, компанія може вивезти його з експлуатації та, відповідно, не амортизувати.

Оскільки в первинних документах щодо обліку основних засобів ніде не зазначається його строк корисного використання (говоримо, зокрема, про типову форму №ОЗ-1), то таку інформацію вказують в окремому розпорядчому акті. А отже й рішення про переривання такого строку (і призупинку амортизації) варто також закріпити окремим розпорядчим актом.

Бухмеханіка припинення нарахування амортизації теж досить проста. Зокрема, виведення об’єкта із експлуатації фіксують в обліку кореспонденцією Дт 15 «Капітальні інвестиції» Кт 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи».

Тобто період проживання об’єкта на рахунку 15, логічно, його не амортизують.

Також врахуйте специфіку призупинки та відновлення нарахування амортизації. Так, п. 29 НПСБО 7 зазначає, що нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем переведення об’єкта на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. В свою чергу відновлюють його амортизувати з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Наприклад, якщо реконструкцію нежитлового приміщення розпочали у березні і закінчили у жовтні, то амортизацію не нараховують із квітня по жовтень включно.

Якщо об’єкт перебував на реконструкції, модернізації тощо лише місяць, то дотримуючись логіки п. 29 НПСБО 7, амортизацію взагалі не припиняють. Адже в місяці виведення із експлуатації амортизацію ще нараховують, а наступного місяця – вже нараховують.

[1] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42459248