ПИТАННЯ: В подорожніх листах не завжди початок/кінець маршруту -стоянка, а фактичні адреси (наприклад, дім водія).
Які ризики і чи варто затвердити інструкцію або наказ про порядок зберігання авто, щоб уникнути питань при перевірці?

ВІДПОВІДЬ:

Є ризики визнання податковим органом додаткового блага для працівника. Однак у Підприємства високі шанси його мінімізувати, якщо обґрунтувати необхідність початку і завершення водіями маршруту коло дому в Положенні про службові автомобілі та зафіксувати це в Наказі про закріплення службового авто.

Згідно з пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), зокрема, у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

За усталеною роз’яснювальною практикою податковий орган вважає, що проїзд найманого працівника до місця роботи та/або з роботи до дому не пов’язано із виконанням ним трудових функцій та не підпадає під дію КЗпП.

На це вказує, зокрема роз’яснення категорії 103.02 ЗІР[1]:

«Проїзд найманого працівника до місця роботи та/або з роботи до дому не пов’язано із виконання ним трудової функції та не підпадає під дію КЗпП, то у разі прийняття керівником підприємства рішення щодо виплати компенсації за проїзд працівнику сума такої компенсації буде оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб на підставі п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ».

З огляду на це фіксація у подорожньому листі пунктів відправлення або призначення службового автомобіля інших, ніж стоянка Підприємства, може бути розцінено податковим органом, як використання працівником автомобіля в особистих цілях. Водночас, як нам відомо з практики, податковому органу часто важко ідентифікувати в якому саме розмірі працівнику надається додаткове благо в обговорюваній ситуації.

Окрім цього, вбачаємо комерційні ризики у випадку пошкодження/знищення службового автомобіля внаслідок воєнних подій. Зокрема в разі ракетного обстрілу чи нальоту БПЛА постане питання, на якій підставі автомобіль Підприємства перебував коло дому водія. Аналогічна ситуація складається у випадку викрадення автомобіля.

Отож, з метою мінімізації названих ризиків Підприємству варто подбати про належне обґрунтування того, що виїзд працівників з дому та повернення до дому на службовому автомобілі відбувається саме з виробничою метою. І що водіям надано дозвіл на зберігання службових авто коло дому. Тобто, що водії використовують службовий автомобіль, не просто щоб дістатись на роботу та з роботи, а для виконання ними саме трудових функцій – наприклад, оперативних поїздок до клієнтів, без витрачання часу на доїзд самих водіїв до стоянки Підприємства.

Такий порядок використання службових авто потрібно закріпити в Положенні про службові автомобілі. Окрім цього, деталізувати інформацію варто в Наказі про закріплення службового авто за водієм. А саме: передбачити місце постійного зберігання конкретного авто у неробочий час – точну адресу і вид місця зберігання (гаражний бокс, паркувальне місце, місце у підземному паркінгу тощо).

На наш погляд, таке оформлення дозволяє підтвердити, що водії здійснюють доставку автомобіля до місця зберігання в кінці робочого дня, та з місця зберігання до Підприємства на початку наступного дня в інтересах Підприємства, а не своїх власних.

Як свідчить судова практика, під час визнання додаткового блага визначальним є факт задоволення особистих потреб фізособи. На це вказує, зокрема, Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2023 р. у справі № 560/7089/22[2]: 

« На підставі наказу директора позивача від 09.12.2019 №88-В «Про проведення семінару «Soufflet AgroUkraine Winter Days 2019» у період 18 – 21 грудня 2019 року позивач організував та провів семінар «Soufflet AgroUkraine Winter Days 2019» для своїх працівників та запрошених осіб Групи компаній Суффле. Метою семінару було представлення результатів діяльності компанії Soufflet AgroUkraine (позивача) за 2019 рік та планів на 2020 рік, а саме – планування розвитку брендів Soufflet і основних напрямків господарської діяльності позивача та розробка стратегії збільшення продажів на 2020 рік.

…

Критерієм розмежування витрат платника на придбання товарів, робіт, послуг для конкретної фізичної особи та витрат платника, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податку на прибуток, є мета понесення цих витрат та їх економічна спрямованість, як от на задоволення особистих потреб такої фізичної особи або на досягнення виробничих цілей самого суб’єкта господарювання. Одержання фізичною особою певних благ у вигляді оплачених за нього товарів (робіт, послуг) не може розцінюватися як отримання додаткового блага, якщо надання останніх, перш за все, зумовлено інтересом підприємства, що оплачує таке благо, а не метою переважного задоволення особистих потреб такої фізичної особи.

Сама по собі обставина, що в результаті надання особі оплачених благ у певній мірі задовольняються і особисті потреби такої особи, не є достатньою для висновку про належність таких благ до додаткового блага у розумінні наведеної норми ПК та про необхідність виключення витрат на придбання такого блага з податкового обліку платника».

[1] https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27601

[2] https://reyestr.court.gov.ua/Review/112469519

Звертайтеся за консультацією за посиланням.

Команда ТОВ «Уайт Консалтинг» завжди готова допомогти.