ПИТАННЯ: Підприємство отримало кредит від нерезидента – засновника.
Куди згідно МСФЗ слід відносити курсові різниці, які виникають за зобов’язанням по «тілу» такого кредиту та нарахованим відсоткам: на витрати чи додатковий капітал?

ВІДПОВІДЬ:

Загальне правило із § 28 МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів» говорить, що курсові різниці за монетарними статтями (а валютна позика та нараховані відсотки – це саме монетарні зобов’язання) слід відображати у прибутку чи збитку в тому періоді, в якому вони виникають.

Єдиний виняток із цього правила описано у § 32 МСБО 21. Там сказано, що курсові різниці, які виникають за монетарною статтею, яка становить частину чистих інвестицій суб’єкта господарювання, що звітує, в закордонну господарську одиницю, визнають у прибутку або збитку в окремій фінансовій звітності суб’єкта господарювання, що звітує, або в індивідуальній фінансовій звітності закордонної господарської одиниці (якщо доречно). У фінансовій звітності, яка містить дані про закордонну господарську одиницю та суб’єкт господарювання, що звітує (наприклад, консолідована фінансова звітність, коли закордонна господарська одиниця є дочірнім підприємством), такі курсові різниці первісно визнаються в іншому сукупному прибутку та перекласифікуються з власного капіталу в прибуток або збиток від вибуття чистих інвестицій згідно з § 48 МСБО 21.

Із сказаного можна зробити висновок, що норма § 32 МСБО 21 (курсові різниці за монетарною статтею, що є частиною чистих інвестицій у закордонну господарську одиницю) застосовується лише за одночасного виконання трьох умов.

1. Має існувати зв’язок «інвестор – об’єкт інвестування»

Тобто сторона, якій належить чи яка повинна погасити монетарну статтю, має підпадати під визначення «закордонної господарської одиниці» відносно суб’єкта, що звітує. Тобто вона має бути дочірнім, асоційованим, спільним підприємством або філією/підрозділом суб’єкта, що звітує (§ 8 МСБО 21).

2. Монетарна стаття, по суті, має бути продовженням інвестиції, а не звичайним боргом

Розрахунок за нею не повинен плануватися і не має бути ймовірним у недалекому майбутньому. Це має бути реальна економічна характеристика операції (наприклад, безстрокове фінансування, що функціонально виконує роль квазікапіталу), а не просто відсутність графіка погашення в договорі чи тимчасові фінансові труднощі боржника.

До речі, судді теж враховують цей момент. Наприклад, в постанові ВС від 14.03.2023 року справа № 640/12206/19[1] було відхилено аргумент податкових органів про «малоймовірність погашення через неплатоспроможність». Аргументували його судді тим, що це не є тим самим, що свідома відсутність наміру погашати позику.

В постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 р. справа № 560/8716/25[2] також досліджувалося це питання і судді по ньому дійшли такого висновку:

«Водночас ні П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», ні жоден інший нормативний акт не містять деталізації формулювання «найближча перспектива», оскільки не визначають для цього певний конкретний період часу.

59. Натомість, у постанові від 29 листопада 2021 у справі №640/3949/19 Верховний Суд зазначає, що поняття “найближчої перспективи” не закріплене у законодавстві, тому питання про те, який проміжок часу для платника є найближчою перспективою, вирішується безпосередньо платником на власний розсуд.

…

Крім того, незважаючи на те, що термін погашення позики є відкладеним у часі та залежить від погашення зобов`язань за основним кредитним договором, це саме по собі не свідчить про те, що позивач не планував погасити таку заборгованість або існували об`єктивні перешкоди, що унеможливлювали її погашення».

3. Напрямок заборгованості значення не має

Виняток із § 32 МСБО 21 працює як для дебіторської, так і для кредиторської заборгованості (див. додатково § 15 МСБО 21). Тобто він застосовний і тоді, коли суб’єкт, що звітує, має вимогу до закордонної господарської одиниці, і тоді, коли має перед нею зобов’язання.

Але, навіть якщо припустити, що формально § 32 МСБО 21 може бути застосований до обговорюваної ситуації, то це не нівелює той факт, що курсові різниці за такою операцією Підприємство як окремий суб’єкт звітності у своїй окремій фінансовій звітності все одно має визнавати у складі прибутку/збитку. Адже про це прямо сказано в § 33 МСБО 21.

Відображення через інший сукупний дохід (з накопиченням в окремому компоненті капіталу та подальшою рекласифікацією у прибутки/збитки лише при вибутті інвестиції) відбувається тільки у звітності, яка об’єднує обидві сторони. Тобто, як правило, у консолідованій фінансовій звітності групи, куди входять і інвестор, і закордонна одиниця (§ 33 МСБО 21).

До речі, міжнародні аудитори, коментуючи питання щодо обліку курсових різниць, також вказують на необхідність їх обліку у складі доходів/витрат, за винятком тих ситуацій, які описані в МСБО 21 (МСФО: точка зрения КПМГ. Практическое руководство по Международным стандартам финансовой отчетности, подготовленное КПМГ.2013/2014: в 2 ч. Пер. с анг. – 10-е изд. – М.: АЛЬПИНА ПАБЛИШЕР, 2014. – С. 425):

«Положительные и отрицательные курсовые разницы, как правило, признаются в составе прибыли или убытка за период. Исключением является монетарные статьи, которые по существу являются частью чистой инвестиции отчитывающегося предприятия в зарубежную структуру, и инструменты хеджирования, которые используются для хеджирования потоков денежных средств или чистой инвестиции в зарубежную структуру».

Також вони наводять приклад, в якому наглядно показано як обліковувати курсові різниці в окремій фінзвітності (МСФО: точка зрения КПМГ. Практическое руководство по Международным стандартам финансовой отчетности, подготовленное КПМГ.2013/2014: в 2 ч. Пер. с анг. – 10-е изд. – М.: АЛЬПИНА ПАБЛИШЕР, 2014. – С. 426):

«ПРИМЕР 7A – ПРИБЫЛИ И УБЫТКИ ПО МОНЕТАРНЫМ СТАТЬЯМ, СОСТАВЛЯЮЩИМ ЧАСТЬ ЧИСТОЙ ИНВЕСТИЦИИ В ИНОСТРАННОЕ ПОДРАЗДЕЛЕНИЕ – ПРИЗНАНИЕ

Материнское предприятие, компания Р, имеет функциональную валюту АС, а его дочернее предприятие, компания S – функциональную валюту FC.

…

Помимо торговых операций между компаниями P и S, расчёты по которым ещё не завершены, компания P предоставляет компании S заём в размере 500 единиц валюты FС, погашение которого в обозримом будущем не ожидается. Компания P рассматривает указанную сумму как часть своего долговременного финансирования компании S. В этом случае курсовую прибыль или курсовой убыток, возникшие у компании P по предоставленному займу в размере 500 единиц валюты FC, отражаются в отдельной финансовой отчётности компании P – в составе прибыли или убытка за период, а в консолидированной финансовой отчётности – в составе прочего совокупного дохода и представляются в составе собственного капитала.

Если бы данный заём был выражен в валюте АС, а не в валюте FС (т.е. в функциональной валюте компании P, а не компании S), то курсовая прибыль или курсовой убыток возникли бы у компании S. Тогда в своей отдельной финансовой отчётности компания S отразила бы данную курсовую разницу в составе прибыли или убытка за период. При консолидации эта курсовая разница была бы признана в составе прочего совокупного дохода».

Разом з тим, як показує аналіз наявної судової практики, ризик рекласифікації податковими органами таких курсових різниць до складу додаткового капіталу хоч і не високий, але все ж існує. Наприклад, в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025 р. справа № 560/8716/25[3] розглядався спір, коли податкові органи під час перевірки намагалися зняти підприємству з витрат курсові різниці, за позикою, отриманою від пов’язаної особи. Адже, на думку податкового органу, такі курсові різниці мали обліковуватися у складі додаткового капіталу. Проте судді не підтримали таку позицію:

«Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення – рішення є встановлене за результатами перевірки позивача порушення, що полягає у завищенні фінансових витрат на загальну суму 378531334 грн. в результаті віднесення до їх складу від`ємного значення курсових різниць за кредитами, отриманими від нерезидентів. Податковий орган виходив з висновків про те, що Geberit Finanz AG (Швейцарія) є пов`язаною особою «ПрАТ «Геберіт Керамік Продакшн», оскільки опосередковано через пов`язану особу ТОВ «Славута Холдинг» володіє корпоративними правами акціонерного товариства; позивачем порушено норми параграфу 15 МСБО 21 у зв`язку з тим, що курсові різниці повинні відображатись у складі іншого додаткового капіталу з урахуванням положень п. 2 МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства».

…

Зі змісту наявних у справі документів вбачається, що курсові різниці за отриманою позикою та нарахованими на наявну заборгованість відсотками від нерезидента GEBERIT FINANZ AG ПрАТ «Геберіт Керамік Продакшн» обліковує у складі показника «Інші фінансові доходи» (позитивне значення курсових різниць) та у складі показника «Фінансові витрати» (від`ємне значення курсових різниць) п. 28 МСБО 21.

…

Відтак, господарською одиницею за межами України (в частині асоційованого підприємства) може вважатись виключно підприємство, яке створене за рахунок інвестицій українського платника податків та фактично контролюється і є залежним від такого платника (наявний факт суттєвого впливу), а не навпаки. Натомість, наявність у юридичної особи-резидента України пов`язаних осіб (засновників, власників корпоративних прав) не означає наявності у такого платника господарської одиниці за межами України.

…

В свою чергу, інший обов`язковий критерій для застосування пункту 9П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» при відображенні курсових різниць, на що посилається контролюючий орган, це впевненість щодо того, що погашення зобов`язання за розрахунками не планується і не є ймовірним у найближчій перспективі.

…

Апеляційним Судом встановлено, що сторонами укладена Додаткова угода №13 від 10.10.2023 до договору позики № 25072012, в якій встановлений строк надання позики до 31.12.2026, що спростовує те, що повернення позики не планується і не є ймовірним в недалекому майбутньому. Крім того, протягом строку дії договору позики відбуваються операції з погашення позики. Також, як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом не наведені фактичні докази, що свідчили б про переведення позики в капітал або перетворення позики в капітал по закінченню строку дії договору позики».

Таким чином, за прямими приписами МСБО 21 Підприємство вправі обліковувати курсові різниці за позикою від нерезидента – засновника у складі прибутку/збитку.

Разом з тим, зважаючи на судову практику та те, що сума курсових різниць є суттєвою і надалі зростатиме (а це підвищує ймовірність потрапляння цього питання в поле зору контролюючого органу під час перевірки) ризик рекласифікації таких курсових різниць до складу додаткового капіталу ми оцінюємо як середній.

Проте, за умови додаткового обґрунтування зазначеної позиції в обліковій політиці Підприємства, з прямим посиланням на § 28 та § 33 МСБО 21, цей ризик може бути суттєво знижений.

[1] https://reyestr.court.gov.ua/Review/109541951

[2] https://reyestr.court.gov.ua/Review/132705500

[3] https://reyestr.court.gov.ua/Review/132705500

Звертайтеся за консультацією за посиланням.

Команда ТОВ «Уайт Консалтинг» завжди готова допомогти.