ПИТАННЯ: Чи можуть податкові органи визнати неринковою процентну ставку (39 % річних) за позикою, яку компанія отримує від компанії з управління активами, що діє в інтересах корпоративного інвестиційного фонду (КІФ)?

ВІДПОВІДЬ:

Операції платників податку на прибуток із КІФ завжди були і є під пильною увагою податкових органів. Бо вони розглядають їх як потенційно ризикові з точки зору мінімізації податку на прибуток. І пов’язано це із специфікою оподаткування інститутів спільного інвестування (далі – ІСІ).

Справа в тому, що відповідно до пп. 141.6.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) від оподаткування звільняються кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).

Відповідно до пп. 14.1.86 ПКУ з метою оподаткування ІСІ вважають інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, КІФ та пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства.

Отже, КІФи, які згідно із їх профільним законодавством мають право здійснювати такі операції (тобто надавати процентну позику) загалом не повинні взагалі оподатковувати проценти, отримані за такою позикою, відповідно до пп. 141.6.1 ПКУ.

Нагадаємо, що згідно із ч. 4 ст. 48 Закону України «Про інститути спільного інвестування» від 05.07.2012 р. № 5080-VI венчурний фонд (тобто недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних та фізичних осіб) має право надавати кошти у позику. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, за умови що не менш як 10 % статутного капіталу відповідної юридичної особи належить такому венчурному фонду.

До речі, під час судових розглядів ця умова теж детально досліджується. Наприклад, в постанові ВС від 07.07.2020 р. справа № 440/3633/19^[1] зауважено:

«Враховуючи встановлені обставини та положення частини четвертої статті 48 Закону України «Про інституті спільного інвестування», якою передбачено, що позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, за умови що не менш як 10 відсотків статутного капіталу відповідної юридичної особи належить такому венчурному фонду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ КУА «Спагія» мала право надавати позику ТОВ «УФТ» і це не є порушенням будь – яких нормативних актів».

Підприємство – отримувач такої процентної позики від КІФ має право визнати в бухгалтерському обліку витрати за загальними правилами НП(С)БО 31 «Фінансові витрати». При чому, якщо КІФ – резидент України, то на облік з податку на прибуток такі операції впливають суто за правилами бухобліку. Тобто такі процентні витрати (в повній сумі) мають впливати й на об’єкт оподаткування податком на прибуток.

Свого часу наголошували на цьому спеціалісти Мінфіну України у листі від 04.06.2024 р. № 11210-11-10/17201:

«Отже, компанія з управління активами має право надавати позики за рахунок коштів венчурного фонду за умови, що не менш як 10 відсотків статутного капіталу відповідної юридичної особи, якій надається позика, належить такому венчурному фонду. При цьому витрати у вигляді процентів за користування позикою такою юридичною особою – позичальником враховуються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування для обчислення податку на прибуток підприємств».

Аналогічну позицію озвучували й податкові органи в своїх ІПК:

від 03.06.2024 р. № 3039/ІПК/99-00-21-02-02

«Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування по операціях зі сплати відсотків за позиками, що надані резидентами.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування і, відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств».

від 08.03.2024 р. № 1238/ІПК/99-00-21-02-02

«Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування по операціях з нарахування та сплати відсотків за отриманою позикою, що надана резидентом (фондом).

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування і, відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств».

від 26.01.2024 р. № 462/ІПК/99-00-21-02-02

«Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування по операціях зі сплати відсотків за позиками, що надані резидентами.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування і, відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств».

Таким чином, податкові органи цілком усвідомлюють, що за операціями, за якими сума сплачених процентів збільшує витрати підприємства – позичальника (і тим самим зменшує базу оподаткування податком на прибуток), але при цьому не збільшує базу оподаткування КІФ – позикодавця (який ще й є пов’язаною особою), з метою оптимізації оподаткування може штучно завищуватися процентна ставка. Тому ставка за такими позиками є  предметом перевірки, зокрема, її ринковості. І, якщо така ставка за позикою від КІФ буде значно відрізнятися від ставок за іншими запозиченнями (у співставних умовах), то податкові органи можуть поставити під сумнів економічну обґрунтованість такої ставки та вказувати на те, що така господарська операція не має належної ділової мети.

Хоча, як показує релевантна судова практика, податкові органи в принципі ставлять під сумнів правомірність витрат за позикою від КІФ навіть без особливої прив’язки до ринковості процентної ставки за нею. Бо, судячи з усього, на їх думку, загалом такі операції в переважній більшості спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Наприклад, в постанові ВС від 07.07.2020 р. справа № 440/3633/19^[2] розглядався спір, предметом якого була правомірність донарахування податковим органом податку на прибуток через ніби то безпідставне включення позичальником до витрат процентів за позикою, отриманою від КУА, яка управляла венчурним фондом. На думку ДПС, позика була отримана від пов’язаної особи, не мала ділової мети та використовувалася виключно для мінімізації податку на прибуток:

«Відповідач доводить, що Товариство, маючи достатньо власних обігових коштів за рахунок отримання чистого прибутку від продажу ТМЦ на експорт, залучає позикові кошти від ТОВ «КУА «Спагія» та сплачує відсотки за їх користування, що свідчить про відсутність ділової мети у розумінні підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки це не призводять до одержання економічного ефекту від такої господарської діяльності (одержання прибутку). Перевіркою встановлено віднесення до складу витрат відсотків в сумі 13 764 236,76 грн, нарахованих за користування позикою, що привело до заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток за період перевірки.

Скаржник вважає, що залучення пов`язаної особи ТОВ КУА «Спагія» в господарській діяльності ТОВ «УФТ» для нарахування і сплати відсотків за користування позикою впливає лише на мінімізацію податку на прибуток шляхом декларування від`ємного значення об`єкту оподаткування. В охопленому перевіркою періоді позивач мав взаємовідносини із пов`язаною  особою в розумінні абзацу “а” підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 159 ПК України, що прямо суперечить вимогам законодавства, а тому такі господарські операції не можуть визнаватись господарськими операціями ТОВ “УФТ”, що беруть участь у формуванні об`єкта оподаткування».

[1] https://reyestr.court.gov.ua/Review/90264331

[2] https://reyestr.court.gov.ua/Review/90264331

Звертайтеся за консультацією за посиланням.

Команда ТОВ «Уайт Консалтинг» завжди готова допомогти.